Press "Enter" to skip to content

Чи можна бути ідеальною мамою?

Ідеальна мамаНа питання «Чи можна бути ідеальною мамою?» відповідає Тетяна Маркова – дитячий і сімейний психолог, фахівець у сфері сімейного життєустрою.

Питання, звичайно, риторичне: поняття ідеалу у кожного своє, так і на те він ідеал, що є недосяжним. Однак говорити про якісь загальні тенденції, які свідчать про більш ефективне батьківство, все ж можна.

По-перше, «ідеальна» мама для кожного віку своя. Якщо на першому році життя «злиття» матері і дитини (ситуація «ми»), сьогохвилинне задоволення і навіть передбачення потреб дитини є нормальним і природним, то аналогічна до цієї позиція матері, коли дитина перебуває, скажімо, у підлітковому віці, – сигнал досить грубих викривлень дитячо-батьківських відносин і показник порушеної сепарації. Тому слід визначити, що саме для кожного з умовних віків дитини є необхідним, а відштовхуючись від цього, можна сказати, яка батьківська поведінка в кожному випадку вважається більш ефективним, тобто, наближає нашу умовну маму до ідеалу.

Ідеальна мама – відеосюжет

Як я вже сказала, на першому році життя для дитини важливо емоційно-особистісне спілкування з матір’ю: від неї в цей період потрібна постійна присутність, задоволення потреб дитини, теплий емоційний контакт і прийняття. В таких умовах у малюка складається базова довіра до світу, він відчуває безпеку, що формує підґрунтя для подальшого нормального розвитку.

У ранньому віці (від року до трьох) у дитини з’являється потреба в освоєнні світу, а відповідно, поряд повинна бути значуща фігура, яка буде їй в цьому допомагати (буде показувати так, як треба, як прийнято поводитися з предметами навколо). Тут для мами важливо також знаходитися поруч і забезпечувати фізичну безпеку в той момент, коли дитина буде освоювати навколишній простір. Також необхідно створювати умови для цього дослідження: середовище повинно бути досить насиченим для того, щоб дитина змогла спробувати різні дії з предметами, дізнатися їх властивості. Від мами в цей період потрібна і неабияка частка терпіння: підняти двадцять разів кинуту на підлогу іграшку (а що це, як не дослідження властивостей іграшки) або знову і знову прибрати їжу з перекинутої тарілки дозволить терпіння не кожної мами. У цьому віці сьогохвилинне задоволення потреб вже не є жорстко необхідним: дитині необхідно навчитися чекати, вміти витримувати часовий проміжок між «захотів» та «отримав», в іншому випадку, в дитині можуть закріплюватися егоцентричні риси, що буде не на користь їй в подальшому.

У дошкільному віці (приблизно з 4 до 7 років) дитина спрямована на пізнання соціального світу (на противагу предметної у попередньому віковому періоді). Тут у процесі гри вона моделює відносини навколишнього світу і людей, для дитини формуються правила і стереотипи поведінки та відносин, тобто, по суті, ціннісні орієнтації. Завдання мами (так і тата теж) ці ціннісні орієнтири задати, але який зміст у них вкладе сім’я – це вже справа приватна. Гра в цьому віці – хороший індикатор як нормального розвитку, так і неблагополучного. Хороша мама досить уважна до деталей, сприймає гру як показник внутрішнього світу і стану дитини і слід за цими проявами (коригує свою поведінку, умови і простір навколо дитини тощо).

У шкільному віці дитина входить у соціально оцінюється навчальну діяльність. Тут мамі необхідно проявляти живу участь і інтерес до того, що важливо для дитини, його навчальних справах, допомагати при необхідності, але і давати все більше можливостей для самостійності. У дитини в цьому віці продовжує формуватися довільність поведінки, що вимагає від батьків допомоги в плануванні і цілепокладанні, а також у розвитку рефлексії та вміння аналізувати власну поведінку та події, які відбуваються навколо.

Підлітковий вік є символічним переходом дитини від дитинства до дорослості. Саме символічним, бо як підліток вже не хоче бути дитиною, але ще не став дорослим. Завдання батьків (і, можливо, навіть більшою мірою тата, ніж мами) – йому в цій ситуації допомогти. Оскільки в цьому віці підліток нерідко знецінює батьків, їм передусім необхідно мудро прийняти це як вікової факт і не намагатися силою продавити свою позицію. Авторитетне батьківство в даному випадку краще від авторитарного або потурального. Не потрібно намагатися бути другом своїй дитині, а стати ним (роль старшого друга, наставника тут найкраще підійде).

Якщо говорити в цілому, «ідеальна» мама – це мама, яка буде поруч, але вона ж здатна і відпустити дитину не тоді, коли вона хоче, а тоді, коли це буде необхідно їй. Така мама не виховує в дитині безпорадність і залежність за рахунок того, що намагається зробити для неї все, що тільки можна. Вона допомагає їй, тоді, коли це дійсно потрібно, але і дає можливості для формування її самостійності. Вона також розуміє, що миттєвий виховний ефект не завжди є кінцевим результатом: за кожною своєю дією вона бачить відстрочений результат, тобто розуміє, як те, що вона зараз робить для дитини, вплине на її майбутнє. І, нарешті, вона розуміє, що не всесильна (і не повинна бути такою!), і не все, що погано або не успішно робить дитина, є показником того, що вона погана мати і погано справляється зі своїми обов’язками.

Російською мовою читайте тут.